У людини є три біди: тяжка хвороба, смерть близьких і «погані діти». Такі діти не поважають батьків сьогодні і не поважатимуть в майбутньому, погано вчаться в школі, втікають з дому, рано знаходять втіху в наркотиках і цигарках, з ними неохоче дружать ровесники.

Суттєвою причиною, що провокує негативну поведінку у дітей є психологічна травма. Це подія, яка будучи значимою для дитини, викликає в неї сильні переживання. Для дорослих така подія може бути непомітною взагалі. Слід особливо підкреслити, що не існує періоду, коли дитина ще нічого не розуміє. Вона реагує на всі події з моменту народження. До того ж дитячі травми мають властивість накопичуватися, глибоко і непомітно відкладатися у підсвідомості, а в дорослому віці з особливою силою впливати на поведінку людини.

У віці до трьох років у дитини найвпливовішою особою є мати. Часто непоінформованість матері про особливості відносин з нею призводить до психологічних травм. Нерідко це відбувається під впливом «бувалих» матерів, таких собі доморощених вихователів. Наприклад, дитина проситься на руки, а сусідка радить:

- Не бери на руки, не привчай до телячих ніжностей, бо в подальшому не рада будеш.

Така мати справді може бути засмучена поведінкою дитини, адже своєю бездушною поведінкою втрачає прихильність дитини. Взагалі психіка дитини травмується тоді, коли мати не розуміє дитини, слухає, але не чує її, дивиться, але не бачить її, не потрапляє в тон її потреб, а нав'язує свої потреби. Причини тут бувають різні – хочеться зайнятися собою, своїм зовнішнім виглядом, кухонними справами і т.д. Значної шкоди психіці дитини за загальним правилом завдають обман, зрада, несправедливість, насилля, смерть близьких осіб. Сюди ж відносяться переїзд в іншу місцевість, втрата взаємовідносин з ровесниками, загибель домашньої тварини. У випадках, коли дитина має взаєморозуміння з люблячими батьками, знаходить у них підтримку і захист – від травм у її психіці може не залишитися і сліду. Однак, підтримка повинна буди достатньою, а саме стільки, скільки її потребує дитина.

Значний негативний вплив на незміцнілу психіку дитини має розлучення батьків, хоча, як зараз стало модним говорити, що вони залишилися друзями на все майбутнє життя. Спосіб життя дітей істотно змінюється, «щасливе» розлучення все-таки є стресом для батьків. Дитина дуже чутлива до емоційного стану дорослих, якби вміло вони цього не приховували, тому в цьому випадку вони почувають себе в небезпеці. Не залишається без негативної реакції психіка дитини в результаті тривалої відсутності одного з батьків – скажімо, у зв'язку з тривалим відрядженням когось із батьків, чи виїздом на заробітки в іншу місцевість. До такої події дитину бажано підготувати, а тимчасово відсутньому слід частіше про себе нагадувати чи то по телефону, чи за допомогою листування. А після повернення додому побільше часу перебувати поруч з дитиною.

Психічні травми у дітей, особливо якщо вони повторюються і не «виліковуються» батьками, затримують психічний розвиток дитини. У неї з'являється апатія з підвищеною капризністю, вимогливістю, а потім вона стає відстороненою і пасивною, погано поводиться в школі і в сім'ї.

Згідно з існуючими дослідженнями психологів, несприятливі сімейні умови для дітей дають в подальшому сумну статистику: на 80% збільшується можливість померти у віці до 50 років. Розвиток наркозалежності, схильності до пияцтва, суїцидальної поведінки (самогубства) також мають коріння в нещасливому дитинстві.

Психолог, начальник

відділу соціальної роботи РЦ СССДМ                                                        Д.Сперисенко