І не гадав житель села Андріївки, учасник бойових дій періоду Великої Вітчизняної війни Микола Григорович Хоцький, що на своє 90-річчя матиме таке свято. 25 січня його вітали з ювілейною датою всі знайомі, друзі, родина, односельці. Того дня до привітань приєдналися перший заступник голови райдержадміністрації Сергій Коренюк, керівник апарату Сергій Макаренко, голова ради районної організації ветеранів України Олександр Голуб та Андріївський сільський голова Віктор Близнюк, завітавши додому до ювіляра.

Справжня повага та гордість переповнювали присутніх, бо перед ними людина, яка захистила Батьківщину від фашистської навали, яка виборювала мир для рідної країни.

Сергій Коренюк висловив вдячність від усієї районної громади за військовий подвиг, за безцінний внесок ветерана у патріотичне виховання не одного покоління, побажав міцності й сили, здоров’я та оптимізму.

Микола Григорович народився в селі Куколівка у 1924 році. В Андріївку сім’я переїхала, коли йому виповнився рік. Тут жив, ходив до школи, потім 4 роки служив в армії. Дорогами війни славний воїн пройшов у складі 458-го стрілкового полку 78-ї Червонознаменної дивізії. І тільки в 1947 році восени був демобілізований та повернувся до рідного села. Довго не засиджувався без роботи - пішов на курси водіїв, після закінчення яких близько 30 років пропрацював за фахом у господарстві. Аж до виходу на пенсію у 1984 році віддавався справі сповна, даючи приклад молодшому поколінню. Його дружина Олександра Федорівна, яка до цього часу є опорою для свого чоловіка, була зовсім юною, коли розпочалася Велика Вітчизняна війна. До 1943 року дівчина перебувала вдома. Їй доводилося зі своїми подругами постійно переховуватися від гітлерівців, аби не потрапити до Німеччини.

З визволенням нашого краю від ворога в 1943 році Олександра Хоцька добровільно пішла працювати медсестрою в шпиталь міста Олександрії, який просувався за фронтом. Після війни молодята одружилися. Поки Микола Григорович працював на полях, Олександра Федорівна, здобувши педагогічну освіту, часточку свого серця віддавала дітям у місцевій школі.

Нелегкою була їхня доля, адже довелося пройти крізь важкі випробування Великої Вітчизняної війни - вогонь і смерть, голод і розруху. Але було чимало приємних миттєвостей. Сам ювіляр відзначив, що задоволений своїм життям і пишається власним надбанням: виростив сина й доньку, має онуків, повагу односельчан. Але і до сьогодні, сивочолий ветеран, понад пережите, понад усі труднощі, які випадали йому на долю, нелегку працю у повоєнні роки, пам’ятає ціну Перемоги.

Іменинник був дуже радий гостям і запросив їх до святкового столу, який накрила його донька. Своїм відвідувачам ювіляр похвалився, що любить працювати по господарству. Така жага до життя та до праці у 90 років нічого, окрім захоплення, не викликає. Багато приємних слів лунало на адресу ветерана війни. Сподіваємося, що такі приємні зустрічі ще будуть у житті ветерана. І збиратимуться за його столом, у його домівці, щирі люди.