Мета ЄС - створення економічного союзу (спільна зовнішня
економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і
праці), монетарного (валюта [(Екю|ECU)], від 1999 року — Євро)
і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного
громадянства.
З метою
поглиблення економічної інтеграції ті ж шість держав в 1957 заснували
Європейське
економічне співтовариство (ЄЕС, Спільний ринок) (EEC — European Economic Community) і Європейське
співтовариство з атомної енергії (Євратом, Euratom — European Atomic Energy Community). Найважливішим
і найширшим за сферою компетенції з цих трьох європейських співтовариств було
ЄЕС, так що в 1993 році воно було офіційно перейменоване в Європейські спільноти (ЄС — European Communities).
Процес розвитку
і перетворення цих європейських співтовариств в сучасний Європейський союз
відбувався шляхом, по-перше, передачі все більшого числа функцій управління на
наднаціональний рівень (поглиблення) і,
по-друге, збільшення числа учасників інтеграції (розширення).
Хорватія
розпочала переговори у жовтні 2005
року. У червні 2006 р.
чільники Євросоюзу заявили про прогнозований вступ Хорватії до ЄС 2010 року
(заява про вступ надійшла 21 лютого
2003 р.).
З 14 квітня
1987 р. Туреччина
є офіційним кандидатом (англ. Applicant country, candidate country) на вступ до ЄС. Європейські
амбіції Туреччини сягають 1963
року, коли у Анкарі було укладено відповідну угоду. Офіційно, попередні
переговори розпочалися у жовтні 2005-го року. Однак аналітики прогнозують
можливий вступ Туреччини у 2015-му році. Туреччина має здійснити деякі
необхідні соціальні і економічні реформи. Інша проблема те, що лише 3%
території Туреччини належить до Європейського континенту, хоча формально, відповідно до Копенгагських критеріїв
географічних вимог немає.
Норвегія,
Ісландія
та Ліхтенштейн
у різний час також подавали заяви про вступ до Європейського Союзу. Однак через
ті чи інші причини (зокрема, негативні результати референдумів у Норвегії) так
і не стали його членами. Однак ці країни є членами єдиної економічної зони ЄС
без набуття членства.
Історичні корені
Євросоюзу – у Другій світовій війні. Ідея європейської інтеграції була задумана
для того, щоб більше ніколи не повторилися масові вбивства та руйнації, що
відбувалися під час Другої світової війни. Вперше цю ідею запропонував Міністр
закордонних справ Франції Роберт Шуман у промові, яку він виголосив 9 травня
1950 року. Цей день став днем народження Європейського Союзу, і тепер щороку
святкується як День Європи.
Існує п’ять інституцій
ЄС, кожна з яких відіграє свою конкретну роль:
Європейський Парламент (обирається громадянами країн ЄС);
Рада Європейського Союзу (представляє уряди країн ЄС);
Європейська Комісія (рушійна сила та виконавчий орган ЄС);
Суд Європейського Союзу (забезпечує дотримання законодавства ЄС);
Рахункова плата або Суд аудиторів ЄС (контролює ефективне та законне
використання коштів з бюджету ЄС).
З цими інституціями
співпрацюють ще п’ять важливих органів:
Європейський економічний та соціальний комітет (представляє думку громадських
організацій з економічних і соціальних питань);
Комітет регіонів (представляє думку регіональної та місцевої влади);
Європейський центральний банк (відповідає за монетарну політику та здійснює
управління грошовою одиницею ЄС – євро);
Європейський Омбудсман (уповноважений з прав людини) (розглядає скарги громадян
щодо неналежного функціонування певної установи чи органу ЄС);
Європейський інвестиційний банк (сприяє досягненню цілей ЄС через фінансування
інвестиційних проектів).
Ця система управління
доповнюється цілою низкою інших органів і відомств.
Верховенство права є
фундаментальним принципом Європейського Союзу. Всі рішення та процедури ЄС
спираються на договори, схвалені всіма країнами ЄС.
Економічна та політична
інтеграція між країнами Європейського Союзу означає, що ці країни повинні
приймати спільні рішення з різних питань. Таким чином країни ЄС розробили спільну
політику у дуже широкому спектрі галузей – від сільського господарства до
культури, від прав споживачів до умов конкуренції, від охорони довкілля та
використання енергії до транспорту та торгівлі.
У 1992 році було
прийнято рішення створити в рамках ЄС Економічно-валютний союз (ЕВС) і
запровадити єдину європейську валютну одиницю, управління якою мав здійснювати
Європейський центральний банк. Єдина європейська валюта – євро – стала
реальністю 1 січня 2002 року, коли банкноти та монети євро замінили національні
валюти у 12 з 15 країн ЄС.
29 жовтня 2004 року
Угоду про Конституцію Європейського Союзу було підписано главами держав та
урядів 25 країн-членів ЄС у Римі.
Конституція ЄС складається з чотирьох розділів, у яких відображено головні
цілі, завдання та функції ЄС, організаційна структура та процедура прийняття
рішень, права і обов’язки всіх європейських органів управління, а також
напрямки діяльності організації. Конституційна угода, яка має вступити в силу у
2009 році, повинна бути ратифікована усіма державами-членами ЄС.
29 жовтня 2004 року у Римі лідерами країн Євросоюзу була підписана загальна Конституція, за якою у Європи тепер буде президент і певні атрибути федеративної держави.
| 
