В сучасних умовах високорозвиненого виробництва, оснащенного
складною технікою, необхідний науковий підхід до організації праці на робочих
місцях. Раціонально організоване робоче місце забезпечує умови праці і
правильну побудову трудового процесу. Робоче місце є первинною ланкою
виробничо-технологічної структури підприємства, в якій здійснюється процес
виробництва, його обслуговування та управління.
Кожне робоче місце має свої
специфічні особливості, пов'язані з особливостями організації виробничого
процесу, різноманіттям форм конкретної праці. Організація робочого місця являє
собою матеріальну основу, що забезпечує ефективне використання обладнання і
робочої сили, при цьому умови праці на робочому місці повинні бути нешкідливими і безпечними для
працівника.
Виходячи з того, що в галузях
господарювання, де технологічний процес, устаткування, яке використовується,
сировина і матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних
виробничих чинників, які можуть несприятливо впливати на стан здоров'я
працівників, а також на здоров'я майбутніх поколінь як в даний час, так і в
майбутньому, проводиться атестація робочих місць за умовами праці.
Основна мета атестації полягає в
регулюванні стосунків між власником або уповноваженим ним органом і
працівниками у сфері реалізації їх прав на здорові і безпечні умови праці,
пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації за роботу в несприятливих
умовах.
Основними нормативними документи, що
регулюють процес проведення атестації робочих місць на підприємстві, є:
-
постанова КМУ від 1 серпня 1992 року № 442 "Про
порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці";
-
Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць
за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України від 1
вересня 1992 року № 41.
Атестація робочих місць проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Частіше атестація може проводитися, якщо це прямо передбачено колективним
договором підприємства. Позачергова атестація може бути проведена в тому
випадку, якщо умови праці на підприємстві істотно змінилися.
У результаті
атестації повинні бути оформлені такі документи:
1.
Наказ про проведення атестації робочих місць, у якому вказується склад
атестаційної комісії, порядок проведення досліджень робочих місць і т.д.
2.
Санітарно-гігієнічні дослідження фізико-хімічних факторів виробничого
середовища і трудового процесу. Дослідження важкості та напруженості трудового
процесу на робочому місці.
3.
Дослідження повноти зайнятості робочого дня з визначенням тривалості дії
виробничого фактора (фотографія робочого дня).
4.
"Карти умов праці" за кожним робочим місцем. Проведення розрахунків
доплат до тарифних ставок та тривалості додаткової відпустки за роботу в
шкідливих умовах.
5.
Переліки робочих місць, яким пропонується пільгове пенсійне забезпечення
(Списки №1, 2).
6. Переліки
робочих місць, яким пропонуються пільги та компенсації, передбачені
законодавством (доплата, додаткові дні відпустки, безкоштовне спецхарчування).
7.
Наказ про результати проведення атестації.
Перелік робочих місць, виробництв,
професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після
узгодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству і
зберігається протягом 50 років. Виписка з наказу додається до трудової книжки
працівника, професія (посада) якого внесена до затвердженого переліку.
На даний час багато керівників не
зважають на наслідки, які їх можуть спіткати у разі не проведення атестації
робочих місць за умовами праці. Непроведення атестації робочих місць є
порушенням законодавства про охорону праці. Роботодавець може бути притягнений
до адміністративної відповідальності.
Якщо атестація не проводилася
взагалі, або термін діючої атестації закінчився, а чергова не проведена, а
підприємство несе затрати на виплату компенсацій і надання гарантій працівникам
(додаткові відпустки, підвищена оплата праці, спецодяг і т.д.), то можуть
виникнути питання з приводу правомірності таких виплат, а також проблеми з
оподаткуванням таких виплат.
Якщо підприємство не проведе
атестацію і не надаватиме працівникам належні гарантії та не виплачуватиме
компенсації відповідно до законодавства, то кожен працівник, що працює в
шкідливих умовах може звернутися до суду і вимагати відшкодування матеріального
і морального збитку. У такому разі не проведення атестації не тільки не врятує
роботодавця від відповідальності, але навпаки стане доказом його провини.
Зі своєї сторони працівник повинен
реально розуміти, в яких умовах він працює, що його робоче місце повинне бути
нешкідливим і безпечним для його здоров’я. Але коли з’являються шкідливі умови
праці, працівнику необхідно знати, що роботодавець повинен компенсувати йому
"шкідливість" його роботи, надаючи відповідні пільги та компенсації.
У разі невиконання цих умов працівник має право вимагати від роботодавця
відповідні пільги та компенсації та наполягати на необхідність створення
безпечних умов на його робочому місці, в тому числі через суд.
|