Насильство в українській сім’ї — непорушна родинна «таємниця» і величезна проблема державної ваги. В різних формах та проявах насильство набуло в Україні таких масштабів, які загрожують безпеці суспільства й особистості. 30 - 40 відсотків усіх тяжких злочинів відбувається в сім'ї. 38 відсотків від загального числа вбитих на ґрунті сімейно-побутових конфліктів становлять діти, інваліди, жінки, нездатні себе захистити. На жаль, тут маємо сумну ситуацію: жертви побутового насильства ще бояться відкрито говорити про наругу над собою, українське суспільство не навчилося її різко засуджувати, а кривдників — карати. Говорити про те, що насильство трапляється лише в неблагонадійних родинах, було б неправильно — статистика свідчить, що жорстоке поводження з дітьми трапляється дуже часто і в благополучних сім’ях.

Незважаючи на те, де і в яких родинах трапляються випадки насильства, наслідки поганого ставлення батьків до дітей однакові. Ставши дорослими, діти, що страждали від жорстокого до них ставлення, як правило, переносять це насильство на оточуючих, і, в першу чергу, страждає їхня родина. І цей сценарій може повторюватись декілька поколінь.

Держава визнає: насильство в українських сім’ях існує, і з ним потрібно боротися. На захисті сім’ї від насильства стоїть Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" від 15.11.2001р № 2789-ІІІ, який зазначає, що насильство в сім'ї – це будь–які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносить йому моральну шкоду, шкоду його фізичного чи психічному здоров'ю.

Насильство в сім'ї може поєднувати ознаки різних видів насильства — фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування. Разом із тим, воно є чи не найбільш небезпечним, тим, що має пролонгований характер і тим, що людина переживає насильство з боку того, хто за родинним чи сімейним станом мав би захищати, підтримувати жертву, а не кривдити її. Особливо небезпечний такий вид насильства по відношенню до дітей, оскільки значно деформує особистість дитини та формує агресію до оточуючих, може стати причиною самогубств (суїцидів).

Підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї є:

- заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;

- висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

- отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї.

Безкоштовні національні телефонні лінії:

«Гаряча лінія» для постраждалих від насильства та торгівлі людьми 0-800- 500-335

(38 044 205 36 94 для дзвінків з-за кордону)

Номер 386 – (безкоштовно для абонентів МТС та Київстар)

«Гаряча лінія» з питань захисту прав дитини та запобігання торгівлі людьми – 0-800-500-225.

Сайт для тих, хто є жертвою насильства: www.Ostanovimnasilie.org.ua